У ці березневі дні минає 207 років від дня народження національного пророка, невмирущого генія слова, народного поета, художника, борця за ідеали справедливості та добра, за кращу долю України та українського народу – Тараса Григоровича Шевченка. У його щирому, проникливому слові з усією силою і красою заясніла горда і волелюбна українська душа. Ім’я славетного поета давно стало символом нашої нації. Весь свій могутній талант він присвятив служінню народові.
День народження Тараса Шевченка - 9 березня, вівторок
Поезію Тараса Шевченка перекладено більш ніж ста мовами світу. Один із 300 кратерів Меркурія отримав ім’я Тараса Григоровича. Діаметр кратера Т. Г. Шевченко – 137 кілометрів. 1384 пам’ятники Кобзареві встановлено на території від Бразилії до Китаю. Більшість — 1256, розташовані на території України, майже півтори сотні розмістились у 35 країнах. Нині в Україні 164 населені пункти названі на честь Тараса Шевченка. Український майстер Микола Сядристий створив найменшу у світі книжку "Кобзар", розміром трохи більше половини квадратного міліметра. Це майже у 19 разів менше від найменшої японської книги. Сторінки настільки тонкі, що перегортати їх можна лише кінчиком загостреного волоска. Зшито книгу павутинкою, а обкладинка зроблена з пелюстки безсмертника... читати далі >>>
(джерело: сайт "Ділова мова")
Дитинство та юність
Тараса Шевченка
В сімейних переказах, які малий Тарас надовго запам’ятав, розповідали також про дідусів та прадідів, котрі служили запорожцями, й воювали у визвольних війнах XVII–XVIII століть. Батько Григорій, та мати Катерина працювали на панщині, тож доглядала малого поєта сестра Катерина. Розповідали, що юна Катерина часто лишала Тараса самого. Посадить бува малого в якусь ямку, та й побіжить до подруг. Аж як із поля повертається череда – підбіжить назад, а малеча плаче й руки до неї тягне. В 1816 році Шевченкова сім’я переїхала до села Керелівка, малої батьківщини Тарасового батька. Більшість дитинства Тараса пройшла в цьому селі, там народилися й його сестри Ярина та Марійка. Розповідали, що малий Тарас якось зник, а потім приїхав разом з чумаками. І того ж вечора розказував брату що бачив стовпи, які тримають небо там де сонце сходить... читати далі >>>
(джерело: сайт "Тараса Шевченко")
Викуп Тараса Шевченка. Царська сім'я дала на викуп Шевченка 1 тис. рублів
4 травня 1838 року в Царському Селі відбулася лотерея поміж членами царської родини та запрошеними вельможами. Розіграли портрет вихователя спадкоємця російського престолу Василя Жуковського. На виручені гроші викупили із кріпацтва 24-річного художника і поета Тараса Шевченка. Син кріпаків із села Моринці, Тарас почав малювати ще 8-річним. Вчився малярству у місцевих дяків і малярів. 14-річного сироту Шевченка зробили дворовим слугою поміщика у вільшанському маєтку на Київщині. Його пан - Павло Енгельгардт віддав хлопця в науку на чотири роки до петербурзького живописця Василя Ширяєва. Вдень артіль Ширяєва виконує різні живописно-декоративні замовлення, а вночі Шевченко ходить до Літнього саду малювати статуї. Тоді вперше пише вірші. Улітку 1836 року його помітив художник Іван Сошенко. Українець за походженням захоплюється талантом кріпака і вирішує допомогти йому...читати далі >>>
(джерело: сайт "Gazeta.ua")
Перша подорож на Україну
В 1843 году Шевченка уже знали украинские паны... К этому же году относится и первая моя встреча с Шевченком в Полтавской губернии. Был июнь на исходе. На Петра и Павла в одном старинном доме у Т. Г. В[олхов]ской 126 съезжались помещики не только из Полтавской, но из Черниговской и даже из Киевской губернии, и празднество продолжалось несколько дней. Дом этот был последним в своем роде; восьмидесятилетняя хозяйка его — явление тоже невозможное в настоящее время, и потому читатель не посетует, если я очерчу слегка быт знаменитой некогда Мосевки. 12 января день именин хозяйки и 29 июня, кажется, день именин покойного В [олховско] го праздновались со всевозможною пышностью; и в эти дни собиралось в Мосевке до 200 особ, из которых иные паны приезжали в нескольких экипажах в сопровождении многочисленной прислуги. Все это нужно было разместить и продовольствовать. По протекции одного приятеля я имел комнатку не уютную, но отдельную, так что, несмотря на неудобства, все-таки я был помещен лучше многих. Помню, что после шумного завтрака я отправился к себе покурить и почитать. Проходя мимо главного подъезда, я услышал голоса: «Гребенка! Гребенка» — и остановился. Е. П. подъезжал к крыльцу в сопровождении незнакомца. Они вышли. Спутник его был среднего роста, плотный; на первый взгляд лицо его казалось обыкновенным, но глаза светились таким умным и выразительным светом, что невольно я обратил на него внимание. Гребенка тотчас же поздоровался со мною, взял за плечи и, толкнув на своего спутника, познакомил нас. Это был Т. Г. Шевченко... читати далі >>>
(джерело: сайт "Ізборник")
31 березня (12 квітня) 1845 року Шевченко виїхав із Петербурга через Москву до Києва. У Москві зустрівся з Михайлом Щепкіним і оглянув Кремль. На шляху до Києва Шевченко проїхав Подольськ, Тулу, Орел, Кроми[106], Есмань, Кукуріківщину. Весну, літо й осінь 1845 року Шевченко провів у Мар'їнському на Полтавщині (Миргородський повіт) на запрошення предводителя дворянства Миргородського повіту Олександра Лук'яновича. Жив у окремому від панів приміщенні, малював портрети й краєвиди. Тут поет здружився з селянами, охоче з ними зустрічався і розмовляв. До нашого часу зберігся лише портрет О. А. Лук'яновича, що перебуває в Миргородському краєзнавчому музеї. Як про те свідчать Шевченкові автографи під віршами «Єретик» (10 жовтня), «Сліпий (Невольник)» (16 жовтня), Великий льох, «Стоїть в селі Суботові» (21 жовтня), написані вони в Мар'їнському. У вересні він гостював у своїх родичів у Кирилівці, відвідав сестру Катерину в Зеленій Діброві, побував у Княжому. Ставши співробітником Київської археографічної комісії, Шевченко багато подорожував Україною, збирав фольклорні й етнографічні матеріали та змальовував історичні й архітектурні пам'ятки. Восени та взимку 1845 року Шевченко написав такі твори: «Іван Гус» («Єретик»), «Сліпий», «Великий льох», «Наймичка», «Кавказ», «І мертвим, і живим…», «Холодний Яр», «Давидові псалми». Тяжко захворівши, наприкінці 1845-го написав вірша «Заповіт», у якому закликав до революційної боротьби ... читати далі >>>
(джерело: Вікіпедія)
Перший,другий та третій арешт Шевченка
Весною 1846 року молодий Тарас прибув до Києва, де й оселився. Тієї ж весни і вступив до Кирило-мефодіївського братства – таємної політичної організації. Приблизно в тей самий час подав заявку, щоб стати вчителем з малювання в університеті, яку затвердили тільки 21 березня (5го лютого) 1846. Але, вже в березні 1847 року членів братства почали затримувати, самого Шевченка заарештували 5 (17) квітня 1847. Затримання відбулося на дніпровській переправі, в той час як Тарас Григорович повертався до Києва. При ньому була знайдена збірка віршів «Три літа», яку було конфісковано. Самого арештанта було відправлено до Петербургу, де й ув’язнили в третьому відділі імперської канцелярії. Як з’ясувалося, причиною арештів був донос. Перебування Шевченка в Казематі: За свідченнями Тарас на допитах тримався гідно, товаришів не видав, поглядів своїх не змінив, і не зрікся. За гратами пробув близько 2х місяців та на суді не змогли довести його участь в Братстві. Однак, призначили рядовим солдатом в оренбурзький окремий корпус. Однією ... читати далі >>>
(джерело: сайт "Тарас Шевченко")
Навесні 1858 поет прибув до Петербурга, де його тепло зустріли українські друзі та численні прихильники, серед них і родина Федора Толстого. У червні того ж року Шевченко оселився в Академії Мистецтв, де жив до самої смерті. І. Тургенєв і Марко Вовчок приїжджали туди, щоб познайомитися з українським поетом. Одержавши з чималими труднощами дозвіл, Шевченко влітку 1859 року повернувся в Україну, якої вже 12 років не бачив. Тут відвідав своїх рідних — у Кирилівці та декого з давніх знайомих. Його мрії про одруження та придбання землі над Дніпром не здійснилися. Шевченка втретє заарештували і після кількаразових допитів зобов'язали повернутися до Петербурга. До останніх днів свого життя поет перебував під таємним поліційним наглядом. Виснажений моральними і фізичними стражданнями десятирічного заслання, Шевченко зберіг давню поетичну силу, яка незабаром виявилася в нових його творах. Уважають, що поема «Марія» становить вершину творчості поета після заслання. Шість раніше написаних і в Росії заборонених поезій Шевченка видано за кордоном (Лейпціг, 1859). У друкарні П. Куліша вийшло в світ 1860 року нове видання «Кобзаря», яке, однак, охоплювало тільки незначну частину поезій Шевченка. Того ж року надруковано й «Кобзар» у перекладі російських поетів, а в січні 1861 випущено окремою книжкою Шевченків «Буквар», посібник для навчання в недільних школах ... читати далі >>>
(джерело: сайт "Тарас Григорович Шевченко")
Личная жизнь Тараса Шевченка
Выйдя на свободу, Шевченко задумывается о создании семьи. Первой попыткой жениться считается предложение, которое в письменном виде поэт предоставил Екатерине Пиуновой. До этого поэт продвигал эту молодую актрису театра и надеялся, что она согласится, но ошибся. О второй попытке практически ничего неизвестно, кроме того, что девушку звали Харита и она была крепостной. Третья невеста Шевченко тоже была крепостной. Звали её Лукерья Полусмакова. Поэт вложил много денег в её образование, снимал девушке квартиру, покупал еду, одежду и книги. Тарас хотел выкупить её у помещика, но отказался от этой идеи после того, как застал её в постели с одним из репетиторов. Больше Тарас Шевченко о женитьбе не думал, вместо этого вновь ударившись в творчество, результатом которого стал «Букварь южнорусский» - первый из запланированных им учебников.Возвращаясь к личной жизни поэта, стоит также упомянуть о его более ранних романах. Первой любовью поэта стала девушка из села Кирилловка Оксана Коваленко. В сороковые годы любовницами поэта были Анна Закревская (именно ей посвящён стих «Если б встретились мы снова») и Варвара Репнина-Волконская... читать дальше >>>
(источник: сайт "24 СМИ")
Шевченко Тарас : Творчість
Тарас Шевченко у своїй творчості відобразив саме ті думки і настрої, які були важливими в житті українців його часу. Про те, що його творчість знайшла відгук у серцях людей, свідчить те, що в другій половині XIX і на початку XX ст. чи не єдиною книжкою у більшості сільських хат України був «Кобзар», вірші з нього вчили напам'ять, за ним училися читати. На той час твори Шевченка об'єднали українській народ. За ставленням людини до творчості Шевченка відразу стає видно, наскільки людина знайома і як ставиться до життя українського народу XIX ст. В історичному розвитку України Шевченко — явище незвичайне як своєю обдарованістю, так і місцем у літературі, мистецтві, культурі. Походженням, становищем та популярністю Шевченко — виняткове явище також у світовій літературі. З 47 років життя поет пробув 24 роки у кріпацтві, 10 на засланні, а решту — під наглядом жандармів. Трагічно важкий шлях Шевченка до творчих висот визначив в образній формі І. Франко: «Він був сином мужика і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком і вказав нові, свіжі і вільні шляхи професорам та книжним ученим». Революційна творчість Шевченка була одним із головних чинників формування національно-політичної свідомості народних мас України. Впливи Шевченка на різні сторони духовно-національного життя нації відчуваються до сьогодні....
читати далі >>>
(джерело: сайт "Т. Г. Шевченко. Життя та творчість")
Останні роки життя і творчості Т.Шевченка
З нагоди коронації Олександра II (1855 р.) багато політичних в’язнів одержали амністію, але прізвища поета в їхньому Списку не значилось. Завдяки клопотанням друзів поета в Петербурзі (найбільше віце-президент Академії мистецтв Ф. П. Толстой) 2 серпня 1857 р. Шевченко одержав офіційне звільнення. Того ж дня на рибальському човні він відбув до Астрахані. Очікуючи пароплава, він змушений був зупинитись у цьому місті на тривалий час. Спочатку йому дав притулок офіцер Новопетровського укріплення Л. О. Бурцев, який квартирував в Астрахані, а потім поет сам зняв невелику комірчину. Шевченко здружився з представниками місцевої інтелігенції, ознайомився з історією міста, відвідував єдину в місті бібліотеку. Долею поета спочатку переймався його колишній знайомий по Академії, а потім відомий рибопромисловець О. Сапожников, який запропонував Шевченкові їхати до Нижнього Новгорода в каюті з його сім’єю. Але згодом Шевченко записав у „Журналі”, що Сапожников почав цуратися його, ставився до нього, як вельможа. У Нижньому Новгороді, куди Шевченко прибув у другій половині вересня 1857р., його чекало „предписание”, „дабы он не выезжал в обе столицы и не проживал в них, а немедленно возвратился в г. Оренбург, где он должен иметь место жительства впредь до окончательного увольнения его оттуда”. Щоб не вирушати „по этапу” до Оренбурга, Шевченко, посилаючись на хворобу, пройшов офіційний медичний огляд і одержав дозвіл залишитися в Нижньому Новгороді. У грудні 18 5 7 р. у місті перебував М. С. Щепкін, який не побоявся зустрітися з поетом. За участю видатного актора пройшло кілька вистав. На одну з них, „Москаль-чарівник ”, Тарас Григорович відгукнувся рецензією в місцевій газеті.... читати далі >>>
(джерело: сайт "UKRLIT")
Цікаві факти про Тараса Григоровича Шевченка
1. Тарас Шевченко впродовж життя був "душею компанії", любив сміятися і вмів розвеселити навіть незнайомих людей. 2. Основна освіта Кобзаря тривала лише два роки. Її він здобув у церковно-приходській школі. 3. Тарас Шевченко завжди з любов'ю згадував той випадок, коли малим пішов шукати "залізні стовпи", що "підпирають" небо, і заблукав у полі. Чумаки, зустрівши хлопця, забрали його з собою і ввечері привезли до Кирилівки. 4. Тараса викупили з кріпацтва за 2500 рублів. Задля цього художник Брюллов написав портрет Жуковського і продав його. Здобувши свободу, Тарас Григорович вступив до Академії мистецтв. 5. Першим коханням молодого Шевченка була Оксана Коваленко, його ровесниця. Родичі закоханих були впевнені, що молоді одружаться. Але надії були марними — Тарас мусив поїхати до Вільна. Усе своє життя Шевченко згадував дівчину, яку колись кохав...
читати далі >>>(джерело: сайт "UаМодна")
У Флоренції 10 березня відкриють пам'ятник Тарасу Шевченку
В італійському місті Флоренція 10 березня в відкриють пам'ятник українському поету та художнику Тарасу Шевченку. "Флоренція є містом-побратимом Києва. Кілька років ми працювали над тим, щоб у Флоренції встановили пам'ятник Тарасу Григоровичу Шевченку. І ось 10 березня цього року пам'ятник великому Кобзареві відкриють. Ми вдячні нашим італійським друзям. Це важлива подія для Києва і України. Адже частина нашої історії та культури буде тепер і у відомому італійському місті, яке відвідують мільйони туристів з усього світу", - підкреслив Кличко. Як повідомлялося, 11 лютого Київрада підтримала рішення про передачу пам'ятника Тарасу Шевченку до Флоренції. Скульптура Шевченка створена за кошти меценатів. Кілька років тому в Києві на Володимирській гірці встановили пам'ятник видатному італійському поету Данте Аліг'єрі, який народився у Флоренції...
читати>>>(джерело: сайт "УКРІНФОРМ")