Сьогодні, 9 березня, минає 205-та річниця від Дня народження Тараса Григоровича Шевченка!
Життя Великого Кобзаря є прикладом свідомого вибору людини, яка обрала нелегку, сповнену випробувань і боротьби дорогу служіння рідному народові. Вся творчість Тараса Шевченка пронизана гарячою любов’ю до рідного краю. Його думи та полум’яне слово відображали прагнення трудового люду до кращої долі. Великий Кобзар став знаковою особистістю не лише української, а й світової літератури, здобувши право на безсмертя. Тому навіть через віки не міліє, а прибуває джерело людської шани та поваги до нього. Тож нехай святе поетове слово об’єднає всіх українців, незалежно від їх поглядів і переконань, задля щасливого мирного майбутнього України!


9 березня – День народження Тараса Шевченка.Так, Він – Геній. Прометей. Кобзар. Надзвичайно талановитий український поет і художник, прозаїк і етнограф. Академік.

Тарас Григорович Шевченко народився 9-го березня (за старим стилем 25-го лютого) 1814-го року в сім’ї кріпосного селянина, який мешкав у селі Моринці, Київської губернії, що нині є Черкаською областю. Не важко здогадатися, що за народженням він був таким же рабом, як і його батьки, які незабаром покинули його, залишивши хлопчину самому давати собі раду. Чи міг тоді хто передбачити, що ім’ям цього хлопчиська колись стануть називати кораблі, друкувати його зображення на державних грошових купюрах, поштових марках, ставити йому розкішні пам’ятники і численні меморіальні таблички, випускати на його честь ювілейні монети і засновувати всілякі премії? Але так вже влаштований цей грішний світ . Зауважимо лише, що за своє коротке життя, а прожив Тарас Григорович 47 років і один день, Шевченко сповна наситився стражданнями, серед яких були і результати власних помилок, але не міг не жадати того, до чого прагнемо всі ми – простих людських цінностей: життя і свободи, самореалізації і благополуччя, миру і поваги. Його творчість – це його душа. В своїх творах він був чесний і добрий, ярий і нескінченно багатий... читати далі >>>
(джерело: сайт "Ukrainian people")



Дитинство Тараса Шевченка

В сімейних переказах, які малий Тарас надовго запам’ятав, розповідали також про дідусів та прадідів, котрі служили запорожцями, й воювали у визвольних війнах XVII–XVIII століть. Батько Григорій, та мати Катерина працювали на панщині, тож доглядала малого поєта сестра Катерина. Розповідали, що юна Катерина часто лишала Тараса самого. Посадить бува малого в якусь ямку, та й побіжить до подруг. Аж як із поля повертається череда – підбіжить назад, а малеча плаче й руки до неї тягне. В 1816 році Шевченкова сім’я переїхала до села Керелівка, малої батьківщини Тарасового батька. Більшість дитинства Тараса пройшла в цьому селі, там народилися й його сестри Ярина та Марійка. Розповідали, що малий Тарас якось зник, а потім приїхав разом з чумаками. І того ж вечора розказував брату що бачив стовпи, які тримають небо там де сонце сходить. Тарас Шевченко любив ходити до діда, котрий часто розповідав про гайдамаків, про Залізняка чи Гонту. Ті часи, коли горіли панські хати, потім виражалися в снах Тараса, та його творах... читати далі >>>

(джерело: сайт "Тараса Шевченко")

Подорожі УкраїноюТарасом Шевченко

Перша подорож Україною: 13 травня (25 травня) 1843 року Шевченко з Петербурга виїхав в Україну. Зупинився поет у Качанівці на Чернігівщині (маєток поміщика Григорія Тарновського. В червні 1843 побував у Києві, де познайомився з М. Максимовичем та П. Кулішем, і на Полтавщині відвідав Є. Гребінку. В липні 1843 року у с. Ковалівці Шевченко відвідує Олексія Капніста (учасник руху декабристів, син автора «Оди на рабство» і комедії «Ябеда»). Обидва поїхали у місто Яготин до Миколи Рєпніна-Волконського оглянути галерею картин і на замовлення Григорія Тарновського зробити копію з портрета Миколи Рєпніна. Познайомився з Варварою Рєпніною. 20 вересня (2 жовтня) 1843 року гостює в рідному селі Кирилівці, Звенигородського повіту, на Київщині у сестри та братів. Протягом жовтня-грудня 1843 року перебуває в м. Яготині на Полтавщині у Рєпніних, де на замовлення Олексія Капніста виконує дві копії з портрета М. Рєпніна (оригінал намальований швейцарським художником Й. Горнунгом). Портрети зберігаються: один в Державному музеї Т. Г. Шевченка у Києві, другий — у Санкт-Петербурзі, в Ермітажі. Друга подорож Україною: 31 березня (12 квітня) 1845 року Шевченко виїхав із Петербурга через Москву до Києва. У Москві зустрічався зі Михайлом Щепкіним, оглядав Кремль. На шляху до Києва Шевченко проїжджав Подольськ, Тулу, Орел, Кроми, Есмань, хутір Віктора Забіли під Борзною (Кукуріковщину). Протягом весни-осені 1845 року перебуває у селі Мар'їнському на Полтавщині (Миргородський повіт)... читати далі >>>
(джерело: сайт "Т. Г. Шевченко. Життя і творчість")

Погляди Шевченка

Погляди щодо релігії: Погляди Тараса Шевченка щодо релігії є одним із найконтроверсійніших питань у шевченкознавстві. Уся творчість Тараса Шевченка, його листи й записи в «Щоденнику» всіяні зверненнями до Бога, пронизані християнським світосприйняттям та зацікавленням до тем церкви й віри. Водночас Шевченкова творчість не дає однозначної відповіді, як він ставився до Бога, до церкви й до релігії загалом. Тож оцінки релігійності митця варіюють від образу упокореного християнина до суперечності його зовнішньої набожності «епікурейському» способу життя й аж до оцінок постаті Шевченка як «богохульника» Російською православною церквою та як «атеїста» комуністичною ідеологією Радянського Союзу. Однак позиція українського духовенства кардинально суперечить позиції РПЦ та радянської ідеології. Так, перекладач Біблії українською мовою митрополит Іларіон (Огієнко) присвятив Шевченку працю «Релігійність Тараса Шевченка», в якій дійшов висновку, що «більшість Шевченкової науки можна повторювати в церкві на проповідях, так ніби цитати з якого церковного твору» і що українському духовенству варто його частіше цитувати. Перший митрополит УАПЦ Василь (Липківський) часто цитував поета і присвятив йому дві проповіді... читати далі >>>
(джерело: Вікіпедія)
Личная жизнь Тараса Шевченка

Выйдя на свободу, Шевченко задумывается о создании семьи. Первой попыткой жениться считается предложение, которое в письменном виде поэт предоставил Екатерине Пиуновой. До этого поэт продвигал эту молодую актрису театра и надеялся, что она согласится, но ошибся. О второй попытке практически ничего неизвестно, кроме того, что девушку звали Харита и она была крепостной. Третья невеста Шевченко тоже была крепостной. Звали её Лукерья Полусмакова. Поэт вложил много денег в её образование, снимал девушке квартиру, покупал еду, одежду и книги. Тарас хотел выкупить её у помещика, но отказался от этой идеи после того, как застал её в постели с одним из репетиторов. Больше Тарас Шевченко о женитьбе не думал, вместо этого вновь ударившись в творчество, результатом которого стал «Букварь южнорусский» - первый из запланированных им учебников.Возвращаясь к личной жизни поэта, стоит также упомянуть о его более ранних романах. Первой любовью поэта стала девушка из села Кирилловка Оксана Коваленко. В сороковые годы любовницами поэта были Анна Закревская (именно ей посвящён стих «Если б встретились мы снова») и Варвара Репнина-Волконская... читать дальше >>>
(источник: сайт "24 СМИ")

Шевченко Тарас :: Творчість

Свої вірші Тарас Шевченко почав писати ще кріпаком у Літньому саду білими петербурзькими ночами і творив на мові, який не мав на той час навіть нормованого алфавіту. Його романтична поезія піднесла українську літературу і відразу стала для українського читача таким же зразком романтичної традиції, як вірші В. Жуковського, А. Міцкевича, Д. Байрона чи романи В. Скотта. З перших віршів збереглася балада «Причинна». Навчаючись у Петербурзькій академії мистецтв у великого Карла Брюллова, чиє ім'я було тоді відомо всій Європі, Шевченко стає улюбленим учнем художника. Але чим більше він відчував себе художником, тим сильніше була внутрішня потреба творити поезію. У 1838-1839 рр. написано такі твори, як «Думка» ( «Нащо мені чорні брови ...»), «Тарасова ніч», «Катерина», «Перебендя», «Тополя», «До Основ'яненка» та «Іван Підкова», що увійшли в «Кобзар» 1840 року - авторський збірник, назва якого стало пізніше назвою всіх видань Шевченка-поета і навіть його другим - поетичним ім'ям... читати далі >>>
(джерело: сайт "Клуб поезії")
Маловідомий Шевченко

Коли мої ровесники наприкінці 50-х, початку 60-х приносили присягу будівника комунізму, я біля могилки Опанаса Марковича приносив Присягу Роду. Та вона дуже мало відрізнялась від тієї присяги будівника комунізму. Хиба тим, що клявся у вірності Батьківщині, а не Державі, обіцяв служити Людям , а не владі. Клявся донести до них Правду Роду і правду про Рід... З того часу минуло майже півсторіччя. Нема вже давно Держави мого дитинства, ніхто вже не будує комунізм. Настав час донести до прийдешнього покоління Правду про Рід, адже новий, нинішній устрій ще безпам’ятнішій за попереднього. Я вже друкував у „Дні” у жовтні 1998 спогади про прадіда –Миколу Андрійовича Вербицького-Антіоха, побратима Шевченка, автора першого куплету „Ще не вмерла Україна”, співзасновника „Земського союзу”і кадетів. Зараз розповім про іншого Тарасового побратима – Якова де Бальмена. Народився він 16.07.1813 в родовому Ліновицькому маєтку, що дістався його батькові Петру Антоновичу де Бальмену з посагом його дружини Софії Башилової. Був Яків старшою дитиною, тобто спадкоємцем батьківського багатства. У ті часи дворянські діти повинні були вчитися в гімназії. Але чим багатше був дворянин, тим довше навчав він дітей у себе вдома. Так і Яків( втім, в дитинстві його звали Жаком) навчався вдома. У заяві про допуск до іспитів за 7 клас Ніжинської гімназії вищих наук написано, що удома пройшов курс наступних наук: священної історії, російської граматики, риторики, логіки, літератури, географії, історії, арифметики, алгебри, геометрії, тригонометрії, планіметрії, диференціальної і інтегральної математики, загальної фізики, природознавства, французької, німецької мови і латині. У 1830 році Яків відмінно склав іспити за 7 клас і був зарахований вільним слухачем тієї знаменитої гімназії вищих наук... читати далі>>>
(джерело: сайт "Кобзар")


Що б написав Т. Шевченко про сьогоднішню Україну?

Духовний шлях Тараса Шевченка є класичним прикладом нелегкого шляху православного християнина, який шукає в умовах соціальної несправедливості Правду Божу та волю до існування, взірцем пошуку духовного шляху всебічного пізнання людського буття та прагнення народу до самобутності. З одного боку, життя Шевченка визначене його пристрасним, безкомпромісним, суперечливим характером, сповненим «непорушної хохлацької впертості». З другого боку, життєвий шлях поета став школою вчителя моралі, вчителя життя та національної самосвідомості. І це не випадково, бо лише через подолання людського страждання, суперечностей життя, надивившись на «похмуру декорацію та бездушних, грубих лицедіїв» та її «мерзенних уславлювачів», як писав Шевченко, — можна наблизитися до Істини. Місце соціальної етики в літературній спадщині Шевченка: Літературна спадщина Шевченка в сучасній науці досить ґрунтовно вивчається світськими дослідниками. Питання ж релігійної етики, соціальної думки, підняті мислителем, все ще вимагають серйозного богословського дослідження та певного церковного осмислення. Питання про місце соціальної етики в літературній спадщині Шевченка стоїть сьогодні досить гостро не лише у філософії, а й у політичній теології. Цим стурбовані не лише професійні філологи, літературознавці, педагоги, а й взагалі всі, хто цікавиться спадком українського генія... читати далі >>>
(джерело: сайт "Православная Жизнь")